ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ГЕНТАМІЦИНУ СУЛЬФАТ

(GENTAMYCIN SULPHATE)

Склад:

діюча речовина: гентаміцин;

1 мл містить гентаміцину сульфату (в перерахуванні на гентаміцин та безводну речовину) 40 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або з легким відтінком рідина.

 

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні препарати для системного застосування. Аміноглікозиди. Гентаміцин.

Код АТХ J01G B03.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Гентаміцин є антибіотиком групи аміноглікозидів з широким спектром дії. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням рибосомальних субодиниць 30 S. Тести in vitro підтверджують його активність відносно різних видів грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp. і Staphylococcus spp. (включаючи пеніцилін- та метицилінстійкі штами). Нижчевказані мікроорганізми, як правило, стійкі до гентаміцину: Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів, ентерококів, Neisseria meningitides, Treponema pallidum та анаеробні мікроорганізми, такі як Bacteroides spp. або Clostridium spp.

Фармакокінетика.

Гентаміцин легко абсорбується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 30–60 хвилин після внутрішньом'язового введення.

Терапевтичні концентрації у крові зберігаються протягом 6–8 годин.

При внутрішньовенному краплинному введенні концентрація антибіотика у плазмі крові протягом перших годин перевищує концентрацію, яка досягається після внутрішньом’язового застосування препарату. Зв’язок з білками становить 0–10 %.

У терапевтичних концентраціях визначається у тканині нирок, легень, у плевральному та перитонеальному ексудатах. У нормі гентаміцин при парентеральному введенні погано проходить через гематоенцефалічний бар’єр, але при менінгіті концентрація у спинномозковій рідині підвищується. Препарат проникає у грудне молоко.

Приблизно 70 % гентаміцину протягом доби екскретується у незміненому стані в сечу шляхом клубочкової фільтрації. Період напіввиведення з плазми становить приблизно           2 години. При порушенні видільної функції нирок істотно підвищується концентрація і збільшується період напіввиведення гентаміцину.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Враховуючи обмежену терапевтичну широту гентаміцину, його слід застосовувати у випадках, коли мікроорганізми резистентні до більш безпечних антибіотиків. Гентаміцину сульфат призначають для лікування інфекцій, спричинених чутливими до нього збудниками, таких як:

-          сепсис;

-          інфекції сечовивідних шляхів;

-          захворювання нижніх відділів дихальних шляхів;

-          інфекційні захворювання шкіри, кісток, м'яких тканин; інфіковані опікові рани;

-          інфекційні захворювання центральної нервової системи (ЦНС) (менінгіт), у комбінації з ß-лактамними антибіотиками;

-          інфекції черевної порожнини (перитоніт).

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату/антибіотиків групи аміноглікозидів|, хронічна ниркова недостатність з азотемією і уремією, неврит слухового нерва, міастенія, паркінсонізм, ботулізм (гентаміцин може викликати порушення нервово-м’язової передачі, що може призвести до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), літній вік, попереднє лікування ототоксичними препаратами. Обмеженням до застосування препарату є гостра ниркова недостатність.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід уникати одночасного призначення з високоактивними діуретиками (фуросемід, етакринова кислота), оскільки останні можуть підсилити ототоксичний та нефротоксичний ефект. Можливе порушення функції дихання внаслідок нейром'язової блокади у хворих, яким одночасно з гентаміцином призначають міорелаксанти (сукцинілхолін, тубокурарин, декаметоній), анестетики, або у хворих, у яких призначенню препарату передувало масивне переливання крові з цитратним антикоагулянтом. Застосування солей кальцію та антихолінестеразних засобів може усунути явища нейром'язової блокади.

Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших нейротоксичних та/або нефротоксичних засобів, таких як цисплатин, цефалоридин, аміноглікозидні антибіотики, поліміксин В, колістин, ванкоміцин.

Ризик порушення функції нирок збільшується при одночасному застосуванні з гентаміцином індометацину, фенілбутазону та інших нестероїдних протизапальних лікарських засобів, а також хінідину, циклофосфану, цефалоспоринів (рекомендується моніторинг функції нирок), гангліоблокаторів, верапамілу, поліглюкіну. Гентаміцин збільшує токсичність дигоксину.

При одночасному введенні аміноглікозидів та пеніцилінів зменшується період напіввиведення і знижується їх вміст у сироватці крові.

Період напіввиведення скорочується у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок при комбінованому застосуванні карбеніциліну з гентаміцином.

При сумісному застосуванні з біфосфонатами зростає ризик розвитку гіпокальціємії, з ботулінічним токсином збільшується ризик токсичності у зв'язку з посиленням      нервово-м'язової блокади.

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може збільшити гіпотромбінемічний ефект.

Антагонізм можливий при одночасному введенні гентаміцину з прозерином або піридостигніном.

 

Особливості застосування.

У зв’язку з широким спектром дії гентаміцин часто призначають при змішаній інфекції, а також у випадках, коли збудник не встановлений, зазвичай у поєднанні з напівсинтетичними пеніцилінами (ампіциліном, карбеніциліном).

У пацієнтів із захворюваннями нирок необхідно регулярно контролювати концентрацію гентаміцину в сироватці крові та функцію нирок, а також функції слухового і вестибулярного апаратів.

Симптоми порушення функції нирок або ураження слухового чи вестибулярного апарату потребують припинення терапії гентаміцином або, тільки у виняткових випадках, корекції його дози.

Гентаміцину сульфат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом, гіпокальціємією, діабетом, ожирінням, середнім отитом (у тому числі в анамнезі), а також хворим літнього віку і пацієнтам, які приймали ототоксичні лікарські засоби раніше. Під час лікування слід вживати достатню кількість рідини.

Швидке пряме внутрішньовенне введення препарату не рекомендується.

Пацієнти із захворюваннями нирок, втратою слуху, запамороченнями чи шумом у вухах особливо чутливі до гентаміцину.

У зв'язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується введення всієї добової дози гентаміцину сульфату при таких станах:

–   опіки площею більше 20 %;

–  цистофіброз;

–  асцит;

–  ендокардит;

–  хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу;

–   сепсис.

При тривалому застосуванні або великих дозах доза препарату має забезпечувати рівень концентрації гентаміцину у крові, що не перевищує максимально допустимий. Для цього у хворих групи ризику у період лікування необхідно контролювати концентрацію гентаміцину у крові. Регулярно (1 або 2 рази на тиждень, а у хворих, які одержують більші дози, або тих, хто знаходиться на лікуванні більше 10 днів, – щодня) слід контролювати функцію нирок. Щоб уникнути розвитку порушень слуху, рекомендується регулярно       (1 або 2 рази на тиждень) досліджувати вестибулярну функцію або визначати втрату слуху на високих частотах.

В окремих випадках слухові порушення можуть виникати після закінчення лікування.

Необхідно повідомити лікаря про наявність таких симптомів: відчуття будь-якої втрати слуху, відчуття дзвону або шуму у вухах, запаморочення, порушення координації рухів, оніміння, поколювання шкіри, м’язові посмикування, судоми у будь-який момент під час лікування. Це може свідчити про розвиток неврологічних побічних ефектів.

Серед антибіотиків групи аміноглікозидів можлива перехресна гіперчутливість.

На фоні лікування може розвинутися резистентність мікроорганізмів. У таких випадках необхідно відмінити препарат і провести дослідження чутливості мікроорганізмів до антибіотика.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У зв’язку з тим, що гентаміцину сульфат проникає крізь плаценту та може чинити нефротоксичну дію на плід, препарат протипоказаний для застосування у період вагітності.

Лікарський засіб проникає у грудне молоко, тому слід або припинити годування груддю, або відмовитися від застосування лікарського засобу.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані щодо впливу гентаміцину на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами відсутні. Однак у деяких пацієнтів препарат у високих дозах може викликати порушення рівноваги, що супроводжується нудотою і запамороченням, тому під час терапії рекомендується утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкостi психомоторних реакцій (включаючи управління транспортними засобами та іншими механізмами).

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначають внутрішньом’язово і внутрішньовенно.

Доза, спосіб введення і інтервали між введеннями залежать від локалізації і тяжкості інфекції, віку пацієнта і функції нирок. Дозовий режим розраховується з огляду на масу тіла пацієнта. При поліпшенні клінічного стану або при розвитку побічних ефектів дозу знижують.

Дорослі і діти віком від 14 років. Зазвичай добова доза препарату для пацієнтів із помірним/тяжким перебігом інфекційного процесу становить 3 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово, розподілена на 2–3 введення. Максимальна добова доза для дорослих становить 5 мг/кг, розподілена на 3–4 введення. Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів – 7–10 діб.

При тяжких і ускладнених інфекціях курс терапії можна продовжити у разі необхідності. У таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, органів слуху і вестибулярного апарату, оскільки токсичність препарату проявляється після його застосування більше 10 діб.

Розрахунок дози за масою тіла. Дозу розраховують за фактичною масою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немає надлишкової ваги (тобто додатково не більше 20 % ідеальної маси тіла (ІМТ)). Враховуючи, що гентаміцин| погано розподіляється у жировій тканині, якщо пацієнт має надлишок маси тіла, дозу розраховують за формулою:                                    ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ).

При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препарату так, щоб він гарантував терапевтичну адекватність лікування. При кожній можливості потрібно контролювати концентрацію гентаміцину у сироватці крові, яка через 30–60 хвилин після внутрішньом’язового введення має становити 5–10 мкг/мл.

Перед призначенням гентаміцину необхідно визначити кліренс креатиніну. Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною хронічною нирковою недостатністю становить     1–1,5 мг/кг, у подальшому дозу та інтервал між введеннями визначають залежно від кліренсу креатиніну.

 

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Усі наступні дози

(% від початкової дози)

Інтервал між введеннями (години)

70

100

8

40–69

100

12

30–39

50

8

20–29

50

12

15–19

50

16

10–14

50

24

5–9

50

36

 

Дорослим пацієнтам із бактеріальною інфекцією, які перебувають на діалізі, призначають 1–1,5 мг/кг після завершення кожного діалізу. При перитонеальному діалізі додають 1 мг гентаміцину до 2 л діалізного розчину.

Діти. Дітям віком до 3 років гентаміцину сульфат призначають винятково за життєвими показаннями.

Добові дози становлять: новонародженим і дітям до 1 року – 2–5 мг/кг, дітям від 1 до         5 років – 1,5–3 мг/кг, 6–14 років – 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей всіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препарат вводять 2–3 рази на добу протягом 7–10 діб.

Для внутрішньовенного введення разову дозу препарату розводять розчинником. Звичайний об’єм розчинника (стерильний 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози) для дорослих становить 50–300 мл; для дітей об’єм розчинника потрібно відповідно зменшити. Концентрація гентаміцину у розчині не має перевищувати 1 мг/мл (0,1 %). Тривалість внутрішньовенної інфузії – 1–2 години; вводять зі швидкістю            60–80 крапель/хв. Внутрішньовенні інфузії проводять протягом 2–3 діб, потім переходять на внутрішньом’язове введення.

 

Діти. Дітям віком до 3-х років гентаміцину сульфат призначають виключно за життєвими показаннями.

 

Передозування.

Симптоми: запаморочення, нудота, блювання, нефротоксичність, ототоксичність, нервово-м’язова блокада з дихальною недостатністю.

Лікування: внутрішньовенне введення прозерину, а також 10 % розчину кальцію хлориду або 5 % розчину кальцію глюконату. Перед введенням прозерину внутрішньовенно вводять атропін у дозі 0,5–0,7 мг, чекають прискорення пульсу і через 1,5–2 хвилини вводять внутрішньовенно 1,5 мг прозерину. Якщо ефект цієї дози виявився недостатнім, вводять повторно таку ж дозу прозерину (при появі брадикардії роблять додаткову ін’єкцію атропіну). У тяжких випадках пригнічення дихання необхідна штучна вентиляція легень. Може виводитися за допомогою гемодіалізу (ефективніший) і перитонеального діалізу.

 

Побічні реакції.

Ототоксичність (ураження восьмої пари черепно-мозкових нервів): можливе зниження гостроти слуху, спочатку високих тонів (тому порушення розпізнання мовлення, які є низькочастотними, не є першими ознаками ототоксичності), та ураження вестибулярного апарату (при симетричному ураженні вестибулярного апарату ці порушення у деяких випадках на перших етапах можна навіть не помітити). Проявляється запамороченням або вертиго. Шум у вухах, втрата слуху. Особливий ризик може спричинити подовження курсу лікування гентаміцином – 2–3 тижні.

Нефротоксичність: частота та ступінь тяжкості ушкоджень нирок залежать від величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостей пацієнта, якості контролю терапії та одночасного прийому інших нефротоксичних лікарських засобів. Ураження нирок проявляється нирковою недостатністю зазвичай легкого ступеня, гострим тубулярним некрозом, інтерстиціальним нефритом, зниженням швидкості клубочкової фільтрації (спостерігається після кількох днів лікування або після припинення терапії), протеїнурією, азотемією, рідше – олігурією, і, як правило, має оборотний характер.

Крім високої концентрації препарату у плазмі крові, що особливо підвищує ризик розвитку ототоксичності та нефротоксичності, існує багато інших факторів ризику            (див. розділ «Особливості застосування»).

Електролітні порушення: гіпомагніємія, гіпокальціємія і гіпокаліємія.

З боку травного тракту: стоматит, нудота, блювання, підвищене слиновиділення, втрата апетиту, втрата маси тіла, псевдомембранозний коліт.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи шкірні висипання, кропив'янку, свербіж, лихоманку, пурпуру. Анафілактичні реакції та ендотоксичний шок. Задишка, набряк Квінке.

З боку крові: тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, лейкопенія.

Зміни лабораторних показників: підвищення рівня трансаміназ сироватки крові (АЛТ, АСТ), білірубіну, ретикулоцитів.

З боку ЦНС: головний біль, сонливість, нейротоксичність (енцефалопатія, сплутаність свідомості, летаргія, галюцинації, судоми і депресія), периферична нейропатія.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія.

Інші: блокада нервово-м’язової провідності та пригнічення дихання, біль у суглобах, м'язовий біль, загальна слабкість.

Зміни в місці введення: у місці ін’єкції – гіперемія, болючість, ущільнення у місці введення, атрофія або некроз підшкірної клітковини, при внутрішньовенному введенні – розвиток флебітів та перифлебітів.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність.

Фармацевтично несумісний в одному шприці або в одній інфузійній системі з іншими лікарськими засобами (особливо з b-лактамними антибіотиками, гепарином, амфотерицином).

 

Упаковка.

По 2 мл в ампулі; по 10 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній упаковці в пачці; по 2 мл в ампулі; по 10 ампул у контурній чарунковій упаковці, запаяній папером.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ПАТ «Галичфарм».

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.

 

 

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

 

ГЕНТАМИЦИНА СУЛЬФАТ

(GENTAMYCIN SULPHATE)

Состав:

действующее вещество: гентамицин;

1 мл содержит гентамицина сульфата (в пересчете на гентамицин и безводное вещество) 40 мг;

вспомогательные вещества: натрия метабисульфит, динатриевая соль этилендиаминтетрауксусной кислоты, вода для инъекций.

 

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная или с легким оттенком жидкость.

 

Фармакотерапевтическая группа. Противомикробные средства для системного применения. Антибактериальные препараты для системного применения. Аминогликозиды. Гентамицин. Код АТХ J01G B03.

 

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Гентамицин – антибиотик группы аминогликозидов с широким спектром действия. Механизм действия связан с ингибированием рибосомальных субъединиц 30S. Тесты in vitro подтверждают его активность относительно разных видов грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов: Escherichia coli, Proteus spp. (индолположительный и индолотрицательный), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp. и Staphylococcus spp. (включая     пенициллин- и метициллиноустойчивые штаммы). Следующие микроорганизмы, как правило, устойчивые к гентамицину: Streptococcus pneumoniae, большинство других видов стрептококков, энтерококков, Neisseria meningitides, Treponema pallidum и анаэробные микроорганизмы, такие как Bacteroides spp. или Clostridium spp.

Фармакокинетика.

Гентамицин легко абсорбируется, достигая максимальной концентрации в плазме крови через 30–60 минут после внутримышечного введения.

Терапевтические концентрации в крови сохраняются в течение 6–8 часов.

При внутривенном капельном введении концентрация антибиотика в плазме крови в течение первых часов превышает концентрацию, которая достигается после внутримышечного применения препарата. Связь с белками составляет 0–10 %.

В терапевтических концентрациях определяется в ткани почек, легких, плевральном и перитонеальном экссудатах. В норме гентамицин при парентеральном введении плохо проникает через гематоэнцефалический барьер, но при менингите концентрация в спинномозговой жидкости повышается. Препарат проникает в грудное молоко.

Около 70 % гентамицина на протяжении суток экскретируется в неизмененном виде в мочу путем клубочковой фильтрации. Период полувыведения из плазмы составляет около 2 часов. При нарушении выделительной функции почек существенно повышается концентрация и увеличивается период полувыведения гентамицина.

 

 

 

Клинические характеристики.

Показания.

Учитывая ограниченную терапевтическую широту гентамицина, его следует применять в случаях, когда микроорганизмы резистентны к более безопасным антибиотикам.

Гентамицина сульфат назначают для лечения инфекций, вызванных чувствительными к нему возбудителями, таких как:

- сепсис;

- инфекции мочевыводящих путей;

- заболевания нижних отделов дыхательных путей;

- инфекционные заболевания кожи, костей, мягких тканей; инфицированные ожоговые раны;

- инфекционные заболевания центральной нервной системы (ЦНС) (менингит) в комбинации с ß-лактамными антибиотиками;

- инфекции брюшной полости (перитонит).

 

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к компонентам препарата/антибиотикам группы аминогликозидов, хроническая почечная недостаточность с азотемией и уремией, неврит слухового нерва, миастения, паркинсонизм, ботулизм (гентамицин может вызвать нарушение нервно-мышечной передачи, что может привести к дальнейшему ослаблению скелетной мускулатуры), пожилой возраст, предшествующее лечение ототоксическими препаратами. Ограничением к применению препарата являются острая почечная недостаточность.

 

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Следует избегать одновременного назначения с высокоактивными диуретиками (фуросемид, этакриновая кислота), поскольку последние могут усилить ототоксический и нефротоксический эффект. Возможны нарушения функции дыхания вследствие нейромышечной блокады у больных, которым одновременно с гентамицином назначают миорелаксанты (сукцинилхолин, тубокурарин, декаметоний), анестетики, либо у больных, у которых назначению препарата предшествовало массивное переливание крови с цитратным антикоагулянтом. Применение солей кальция и антихолинэстеразных средств может устранить явления нейромышечной блокады.

Следует избегать одновременного и/или последовательного системного или местного применения других нейротоксических и/или нефротоксических средств, таких как цисплатин, цефалоридин, аминогликозидные антибиотики, полимиксин В, колистин, ванкомицин.

Риск нарушения функции почек увеличивается при одновременном применении с гентамицином индометацина, фенилбутазона и других нестероидных противовоспалительных лекарственных средств, а также хинидина, циклофосфана, цефалоспоринов (рекомендуется мониторинг функции почек), ганглиоблокаторов, верапамила, полиглюкина. Гентамицин увеличивает токсичность дигоксина.

При одновременном введении аминогликозидов и пенициллинов уменьшается период полувыведения и снижается их содержание в сыворотке крови.

Период полувыведения сокращается у пациентов с выраженными нарушениями функции почек при комбинированном применении карбенициллина с гентамицином.

При совместном применении с бифосфонатами возрастает риск развития гипокальциемии,

с ботулиническим токсином увеличивается риск токсичности в связи с усилением  нервно-мышечной блокады.

Одновременное применение с пероральными антикоагулянтами может увеличить гипотромбинемический эффект.

Антагонизм возможен при одновременном введении гентамицина с прозерином или пиридостигнином.

 

 

 

Особенности применения.

В связи с широким спектром действия гентамицин часто назначают при смешанной инфекции, а также в случаях, когда возбудитель не установлен, обычно в сочетании с полусинтетическими пенициллинами (ампициллином, карбенициллином).

У пациентов с заболеваниями почек необходимо регулярно контролировать концентрацию гентамицина в сыворотке крови и функцию почек, а также функции слухового и вестибулярного аппарата.

Симптомы нарушения функции почек или поражения слухового или вестибулярного аппарата требуют прекращения терапии гентамицином или, только в исключительных случаях, коррекции его дозы.

Гентамицина сульфат следует применять с осторожностью пациентам с дегидратацией, ботулизмом, паркинсонизмом, гипокальциемией, диабетом, ожирением, средним отитом (в том числе в анамнезе), а также больным пожилого возраста и пациентам, принимавшим ототоксические лекарственные средства ранее. Во время лечения следует употреблять достаточное количество жидкости.

Быстрое прямое введение препарата не рекомендуется.

Пациенты с заболеваниями почек, потерей слуха, головокружением или шумом в ушах особенно чувствительны к гентамицину.

В связи с небольшим клиническим опытом не рекомендуется введение всей суточной дозы гентамицина сульфата при таких состояниях:

- ожоги площадью более 20 %;

- цистофиброз;

- асцит;

- эндокардит;

- хроническая почечная недостаточность с применением гемодиализа;

- сепсис.

При длительном применении или больших дозах доза препарата должна обеспечивать уровень концентрации гентамицина в крови, не превышающий максимально допустимый. Для этого у больных группы риска в период лечения необходимо контролировать концентрацию гентамицина в крови. Регулярно (1 или 2 раза в неделю, а у больных, получающих большие дозы, или у тех, кто находятся на лечении более 10 дней, – ежедневно) следует контролировать функцию почек. Чтобы избежать развития нарушений слуха, рекомендуется регулярно (1 или 2 раза в неделю) проводить исследования вестибулярной функции или определять потерю слуха на высоких частотах.

В отдельных случаях слуховые нарушения могут возникать после окончания лечения.

Необходимо уведомить врача о наличии следующих симптомов: чувство любой потери слуха, ощущение звона или шума в ушах, головокружение, нарушение координации движений, онемение, покалывание кожи, мышечные подергивания, судороги в любой момент во время лечения. Это может свидетельствовать о развитии неврологических побочных эффектов.

Среди антибиотиков группы аминогликозидов возможна перекрестная гиперчувствительность.

На фоне лечения может развиться резистентность микроорганизмов. В подобных случаях необходимо отменить препарат и провести исследование чувствительности микроорганизмов к антибиотику.

 

Применение в период беременности или кормления грудью.

В связи с тем, что гентамицина сульфат проникает сквозь плаценту и может оказывать нефротоксическое действие на плод, препарат противопоказан для применения в период беременности.

Лекарственное средство проникает в грудное молоко, поэтому следует либо прекратить кормление грудью, либо отказаться от применения лекарственного средства.

 

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Данные о влиянии гентамицина на способность управлять автомобилем или другими механизмами отсутствуют. Однако у некоторых пациентов препарат в высоких дозах может вызвать нарушение равновесия, которое сопровождается тошнотой и головокружением, поэтому во время лечения рекомендуется воздерживаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций (включая управление транспортными средствами и другими механизмами).

 

Способ применения и дозы.

Препарат назначают внутримышечно и внутривенно.

Доза, способ введения и интервалы между приемами зависят от локализации и тяжести инфекции, возраста пациента и функции почек. Режим дозирования рассчитывается, исходя из массы тела пациента. При улучшении клинического состояния или при развитии побочных эффектов дозу снижают.

Взрослые и дети старше 14 лет. Обычно суточная доза для пациентов с умеренным и тяжелым течением инфекционного процесса составляет 3 мг/кг массы тела внутримышечно, распределенная на 2–3 введения. Максимальная суточная доза для взрослых составляет 5 мг/кг, разделенная на 3–4 введения. Обычная продолжительность применения препарата для всех пациентов – 7–10 суток.

При тяжелых и осложненных инфекциях курс терапии можно продлить при необходимости. В таких случаях рекомендуется осуществлять контроль функции почек, органов слуха и вестибулярного аппарата, поскольку токсичность препарата проявляется после его применения более 10 суток.

Расчет дозы исходя из массы тела. Дозу рассчитывают по фактической массе тела (ФМТ), если у пациента нет избыточного веса (то есть дополнительно не более 20 % идеальной массы тела (ИМТ)). Учитывая, что гентамицин плохо распределяется в жировой ткани, если пациент имеет избыток массы тела, доза рассчитывается по формуле: ИМТ + 0,4 (ФМТ – ИМТ).

При нарушении функции почек необходимо изменить режим дозирования препарата так, чтобы он гарантировал терапевтическую адекватность лечения. При каждой возможности нужно контролировать концентрацию гентамицина в сыворотке крови, которая через    30–60 минут после введения должен составлять 5–10 мкг/мл.

Перед назначением гентамицина необходимо определить клиренс креатинина. Начальная разовая доза для пациентов со стабильной хронической почечной недостаточностью составляет 1–1,5 мг/кг, в дальнейшем дозу и интервал между приемами определяют в зависимости от клиренса креатинина.

 

Клиренс креатинина (мл/мин)

Все последующие дозы

(% от начальной дозы)

Интервал между приемами (часы)

70

100

8

40–69

100

12

30–39

50

8

20–29

50

12

15–19

50

16

10–14

50

24

5–9

50

36

 

Взрослым пациентам с бактериальной инфекцией, находящимся на диализе, назначают       1–1,5 мг/кг после завершения каждого диализа. При перитонеальном диализе добавляют        1 мг гентамицина к 2 л диализного раствора.

Дети. Детям в возрасте до 3 лет гентамицина сульфат назначают исключительно по жизненным показаниям.

Суточные дозы составляют: новорожденным и детям до 1 года – 2–5 мг/кг, детям от 1 до        5 лет – 1,5–3 мг/кг, 6–14 лет – 3 мг/кг. Максимальная суточная доза для детей всех возрастных групп составляет 5 мг/кг. Препарат вводят 2–3 раза в сутки в течение               7–10 суток.

Для внутривенного введения разовую дозу препарата разводят растворителем. Обычный объем растворителя (стерильный 0,9 % раствор натрия хлорида или 5 % раствор глюкозы) для взрослых составляет 50–300 мл; для детей объем растворителя нужно соответственно уменьшить. Концентрация гентамицина в растворе не должна превышать 1 мг/мл (0,1 %). Продолжительность внутривенной инфузии – 1–2 часа; вводят со скоростью                   60–80 капель/минуту. Внутривенные инфузии проводят 2–3 дня, затем переходят на внутримышечное введение.

 

Дети.

Детям в возрасте до 3-х лет гентамицина сульфат назначают исключительно по жизненным показаниям.

 

Передозировка.

Симптомы: головокружение, тошнота, рвота, нефротоксичность, ототоксичность,  нервно-мышечная блокада с дыхательной недостаточностью.

Лечение: внутривенное введение прозерина, а также 10 % раствора кальция хлорида или   5 % раствора кальция глюконата. Перед введением прозерина внутривенно вводят атропин в дозе 0,5–0,7 мг, ожидают ускорения пульса и через 1,5–2 минуты вводят внутривенно 1,5 мг прозерина. Если эффект этой дозы окажется недостаточным, вводят повторно такую же дозу прозерина (при появлении брадикардии вводят дополнительную инъекцию атропина). В тяжелых случаях угнетения дыхания необходима искусственная вентиляция легких. Может выводиться с помощью гемодиализа (более эффективен) и перитонеального диализа.

 

Побочные реакции.

Ототоксичность (поражение восьмой пары черепно-мозговых нервов): возможно снижение остроты слуха, сначала высоких тонов (поэтому нарушение распознавания речи, которые являются низкочастотными, не является первыми признаками ототоксичности), и поражения вестибулярного аппарата (при симметричном поражении вестибулярного аппарата эти нарушения в некоторых случаях на первых этапах могут быть даже не замечены). Проявляется головокружением или вертиго. Шум в ушах, потеря слуха. Особый риск может вызывать удлинение курса лечения гентамицином – 2–3 недели.

Нефротоксичность: частота и степень тяжести повреждения почек зависят от величины разовой дозы, длительности лечения и индивидуальных особенностей пациента, качества контроля терапии и одновременного приема других нефротоксических лекарственных средств. Поражение почек проявляется почечной недостаточностью обычно легкой степени, острым тубулярным некрозом, интерстициальным нефритом, снижением скорости клубочковой фильтрации (наблюдается после нескольких дней лечения или после прекращения терапии), протеинурией, азотемией, реже – олигурией, и, как правило, носит обратимый характер.

Кроме высокой концентрации препарата в плазме крови, особенно повышающей риск развития ототоксичности и нефротоксичности, существуют много других факторов риска (см. раздел «Особенности применения»).

Электролитные нарушения: гипомагниемия, гипокальциемия и гипокалиемия.

Со стороны пищеварительного тракта: стоматит, тошнота, рвота, повышенное слюноотделение, потеря аппетита, потеря массы тела, псевдомембранозный колит.

Со стороны иммунной системы: аллергические реакции, включая кожные высыпания, крапивницу, зуд, лихорадку, пурпуру. Анафилактические реакции и эндотоксический шок. Одышка, отек Квинке.

Со стороны крови: тромбоцитопения, гранулоцитопения, анемия, лейкопения.

Изменения лабораторных показателей: повышение уровня трансаминаз сыворотки крови (АЛТ, АСТ), билирубина, ретикулоцитов.

Со стороны ЦНС: головная боль, сонливость, нейротоксичность (энцефалопатия, спутанность сознания, летаргия, галлюцинации, судороги и депрессия), периферическая нейропатия.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: гипотензия.

Другие: блокада нервно-мышечной проводимости и угнетение дыхания, боль в суставах, мышечная боль, общая слабость.

Изменения в месте введения: в месте инъекции – гиперемия, болезненность, уплотнение в месте введения, атрофия или некроз подкожной клетчатки, при внутривенном введении – развитие флебитов и перифлебитов.

 

Срок годности. 2 года.

 

Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ºС.

Хранить в недоступном для детей месте.

 

Несовместимость.

Фармацевтически несовместим в одном шприце или в одной инфузионной системе с другими лекарственными средствами (особенно с b-лактамными антибиотиками, гепарином, амфотерицином).

 

Упаковка.

По 2 мл в ампуле; по 10 ампул в контурной ячейковой упаковке; по 1 контурной ячейковой упаковке в пачке; по 2 мл в ампуле; по 10 ампул в контурной ячейковой упаковке, запаянной бумагой.

 

Категория отпуска. По рецепту.

 

Производитель.

ПАО «Галичфарм».

 

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 79024, г. Львов, ул. Опрышковская, 6/8.